Олександр Прокоф’єв-Сіверський з юності мріяв про небо. Він став пілотом і одразу потрапив на війну. Важке поранення та втрата ноги не зупинили сміливця. Прокоф’єв-Сіверський не лише повернувся до пілотування, а й емігрував до США, де став відомим авіаконструктором та вплинув на розвиток американських Повітряних сил. Дізнайтесь більше на new-york-future.
Початок життя та захоплення авіацією
Олександр Миколайович Прокоф’єв-Сіверський народився 7 червня 1894 року у Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія). Хлопчик мав російське походження. Його батько був співаком, режисером і володів театром. Крім того, мав власний літак. Тож Сашко з дитинства зацікавився авіацією й батько навчив його літати.
Зважаючи на військову кар’єру дідусів, вступив до Морського кадетського корпусу у Петербурзі, який закінчив у чині мічмана. Після цього Олександра зарахували до 1-го Балтійського флотського екіпажу. Він же мріяв стати морським льотчиком і таки одержав направлення на навчання у Військове училище повітроплавання в Севастополь.
Після іспитів влітку 1915 року Олександр здобув посаду пілота авіаційного підрозділу Балтійського флоту. Тоді вже тривала Перша світова війна.
Участь у Першій світовій війні
Не про бойові вильоти думав Олександр, коли мріяв про небо. Проте саме з них довелось почати кар’єру пілота, яка тривала лише тиждень. Під час атаки німецького есмінця його збив ворожий зенітний вогонь. Олександр був важко поранений – праву ногу довелось ампутувати нижче коліна. Він швидко став на протез, хотів літати, але керівництво не дало згоди.
Тоді Прокоф’єв-Сіверський повернувся до Петербурга та почав займатись конструюванням літаків. Тривало це недовго. У 1916 році він без дозволу взяв участь в авіашоу й впорався з керуванням. Попри успіх у небі на Олександра чекало покарання, але у справу втрутився цар Микола II тадав дозвіл на повернення сміливого пілота до бойової служби. За три дні він збив перший ворожий літак.
Взимку 1917 року Прокоф’єв-Сіверський командував 2-м морським винищувальним загоном. Він здійснив багато успішних бойових вильотів і вважався військово-морським асом. Був неодноразово нагороджений почесними орденами. Пізніше його здобутки стали предметом дискусій, але головним було те, що він повернувся до авіації – справи свого життя.
Еміграція до США та шлях в американську авіацію
Після революційних подій 1917 року Олександр Прокоф’єв-Сіверський перебував у Санкт-Петербурзі та був призначений головнокомандувачем Балтійського флоту. Навесні наступного року як помічник військово-морського аташе через Сибір вирушив до США.
Робоча поїздка невдовзі перетворилась на еміграцію. Прокоф’єв-Сіверський оселився у Нью-Йорку та почав шукати роботу. Деякий час керував рестораном, але цивільне життя не припало йому до смаку. Змінити шлях допомогло знайомство з генералом Біллі Мітчеллом. Військовий виступав за розвиток бомбардувальної авіації, а Прокоф’єв-Сіверський розповів йому про свої ідеї щодо технічного вдосконалення літаків.
Невдовзі Військове міністерство США запросило колишнього аса на посаду інженера-консультанта та льотчика-випробувача й він із натхненням повернувся до улюбленої справи. Вже у 1921 році отримав перший патент на дозаправлення в повітрі. Протягом наступних років подав 364 патентні заявки, вперше розробив гіроскопічно стабілізований бомбовий приціл та доклав багато зусиль до розвитку ВМС США.
У 1927 році Олександр Прокоф’єв-Сіверський отримав американське громадянство, а наступного року став майором ВПС США в запасі.
Власна авіакомпанія та інша діяльність
У 1923 році, продавши бомбовий приціл уряду США за 50 000 доларів, Олександр Прокоф’єв-Сіверський заснував «Seversky Aero Corporation». Компанія займалась виробництвом деталей та інструментів для літаків, але у 1929 році збанкрутувала після краху фондового ринку.
Проте авіаконструктор не здався, знайшов інвесторів і відродив підприємство як «Seversky Aircraft Corporation». Його основними активами були патенти, тож Прокоф’єв-Сіверський вирішив інвестувати у дослідження та розробку літаків разом з іншими російськими та грузинськими інженерами. Суцільнометалевий багатомісний моноплан-амфібія «SEV-3» став новаторською конструкцією, що встановила багато рекордів швидкості на Національних повітряних перегонах у 1930-х роках. Пілотував машину частіше за все сам Прокоф’єв-Сіверський.
На основі цього літака згодом були створені винищувачі «SEV-3XLR», двомісний «2-XP», одномісний «SEV-1P» та навчально-тренувальний «BT-8», а також серія «P-35A». Конструкторське бюро розробляло понад два десятки інноваційних проєктів. Не всі з них були успішними, але авіатори не зупинялись.
У 1936 році компанія придбала три заводи, аеродром, ангар і базу для складання гідролітаків на Лонг-Айленді. Коштів бракувало й знову довелось шукати підтримки в інвесторів. Крім того, особистий бюджет очільника був досить великим та ще й він таємно уклав контракт на 20 винищувачів з японцями. Тож, коли у 1939 році Прокоф’єв-Сіверський поїхав до Європи, його зняли з поста президента.
Компанія продовжила діяльність під назвою «Republic Aviation Corporation» та стала промисловим гігантом у роки Другої світової війни. У 1965 році її придбала фірма «Fairchild».
Щодо її засновника, то він спочатку подав до суду. Врешті, зрозумівши марність справи, зайнявся формулюванням теорії війни у повітрі. У 1942 році вийшла його книга «Перемога завдяки повітряній силі». Вона стала бестселером за версією «New York Times». Було продано 5 мільйонів примірників, а Волт Дісней адаптував її в анімаційний фільм з однойменною назвою.
Як прихильник стратегічної повітряної сили, Олександр Прокоф’єв-Сіверський сприяв створенню у 1946 році Стратегічного повітряного командування та розробці літаків «Convair B-36» та «Boeing B-47 Stratojet». У повоєнні роки він читав лекції та писав про авіацію. Світ побачило ще дві його книги – «Повітряна сила: ключ до виживання» та «Америка: надто молода, щоб померти!».
Визнання та особисте життя Олександра Прокоф’єва-Сіверського
У Нью-Йорку Олександр Прокоф’єв-Сіверський був відомою людиною. Харизматичний та веселий – він привертав увагу публіки. Поро нього часто писали газети. Крім того, конструктор заснував Нью-Йоркський технологічний інститут і здобув багато нагород:
- трофей Гармона за досягнення в авіації (1939 рік),
- медаль «За заслуги» від президента Гаррі Трумена (1945 рік),
- медаль «За виняткову службу» від ВПС США (1969 рік)
- введення до Національної зали авіаційної слави (1970 рік),
- нагороду від Американської академії досягнень (1972 рік).
Дружиною пілота у 1923 році стала Евелін Оліфант. Родина мешкала у Нью-Йорку. Жінка розділяла захоплення чоловіка авіацією та навіть вміла керувати літаком. Удвох вони часто вирушали у повітряні подорожі. Дітей у пари не було. Вони завели пса, якого назвали Водка, та брали з собою на борт літака.
У 1967 році Евелін у віці 60 років пішла з життя. Олександр Прокоф’єв-Сіверський пережив її на 7 років та помер 24 серпня 1974 році в Меморіальній лікарні Нью-Йорка. Його поховали на кладовищі Вудлон у Бронксі.
