На знаменитій Вулиці мільярдерів у Нью-Йорку височіє будівля, що кидає виклик законам фізики та традиційним уявленням про міську архітектуру. Її співвідношення ширини до висоти становить 1:24. Цей надвисокий житловий хмарочос висотою 435 метрів вмістив у себе 84 поверхи, маючи при цьому ширину фасаду, що дорівнює довжині стандартної доріжки для боулінгу — лише близько 18 метрів. У цій статті на new-york-future.com дізнаємось багато цікавих фактів про вежу Стейнвей: від багатої історії оригінального концертного залу до унікальних архітектурних рішень, елітної нерухомості та інженерних секретів найтоншого хмарочоса планети.
Хмарочос з музикальною душею
Вежа Стейнвей — це не просто новобудова зі скла та бетону. Її фундамент та нижні поверхи нерозривно пов’язані з історичною спадщиною Нью-Йорка — Залом Стейнвей (Steinway Hall). Оригінальна будівля була спроєктована у 1925 році відомою архітектурною фірмою Warren and Wetmore. Вона десятиліттями слугувала концертним залом та флагманським салоном для славетної компанії з виробництва фортепіано Steinway & Sons.
Фасад цієї неокласичної будівлі оформлений скульптурною групою роботи італо-американського скульптора Лео Лентеллі, що зображує Музу музики, яка покладає лавровий вінок на голову Аполлона. Будівлю також прикрашає фриз з портретами видатних класичних композиторів: Брамса, Баха, Гайдна, Моцарта, Шуберта, Шопена, Ліста та Гріга.
Сучасні розробники філігранно інтегрували цю історичну пам’ятку у новий проєкт. Під час масштабної реставрації фахівці студії John Canning & Co. відновили автентичні деталі інтер’єру.
«Декоративне мистецтво виникає з архітектури й має належним чином супроводжувати її», — зазначав архітектор Оуен Джонс.
Проєкт, розроблений архітектурним бюро SHoP Architects спільно з інженерами компанії WSP та девелоперами JDS Development Group і Property Markets Group (PMG), став справжнім тріумфом сучасної інженерної думки. Вежа Стейнвей посідає 3-тє місце за висотою серед хмарочосів Нью-Йорка, 4-те — у США та входить до тридцятки найвищих будівель світу.
Танець з вітром: інженерія вежі Стейнвей
Головний виклик для інженерів компанії WSP під керівництвом директора з будівельних конструкцій Сільвіана Маркуса полягав у тому, щоб забезпечити абсолютну стабільність настільки екстремально стрункої конструкції. За його словами, під час проєктування необхідно було збалансувати чотири критичні критерії: жорсткість, природне демпфування, загальну вагу та здатність «заплутати» вітер.
Для досягнення цієї мети було застосовано комплекс революційних інженерних рішень:
- Наднадійний фундамент.
Будівля спирається на масивну бетонну подушку товщиною від 1,5 до 4 метрів, яка намертво закріплена у твердій скельній породі Мангеттену. Ця порода здатна витримувати колосальне навантаження до 60 тонн на квадратний фут.
- Стіни жорсткості (Shear Walls).
На східному та західному фасадах розташовані дві потужні залізобетонні стіни товщиною до одного метра. Це дозволило залишити північний та південний фасади відкритими для колон та панорамних вікон з видом на Центральний парк. Бетон, що використовувався для створення цих стін на нижніх поверхах, має феноменальну міцність — 14 000 psi.
- Інерційний демпфер (TMD).
У верхній частині хмарочоса встановлено масивний демпфер вагою 800 тонн. Система гідравлічних поршнів перетворює кінетичну енергію розгойдування на тепло, не зупиняючи рух повністю, але сповільнюючи його до рівня, комфортного для вестибулярного апарату мешканців. Попри це, на верхніх поверхах під час шторму будівля може відхилятися на кілька футів.
Вежа, що мерехтить
На відміну від багатьох сучасних хмарочосів, які використовують виключно гладкі скляні фасади, архітектори SHoP Architects вирішили віддати шану класичній нью-йоркській забудові 1920-х років.
Східний та західний фасади будівлі оздоблені 43 000 окремих теракотових панелей. Вони мають 23 унікальні форми, і завдяки хвилеподібному укладанню створюють дивовижний муаровий ефект — під сонячним промінням фасад ніби мерехтить та плавно змінює свій вигляд залежно від кута зору. Ці панелі були спеціально екструдовані, висушені, покриті глазур’ю та випалені в печах компанією NBK Terra Cotta, після чого доставлені до Нью-Йорка.
Південний фасад хмарочоса плавно та східчасто звужується догори, що надає йому візуальної схожості з гусячим пером. Верхівку будівлі увінчує 91-метрова сталева корона, яка не лише завершує силует, а й приховує важке механічне обладнання, включно з системою обслуговування фасадів.
Архітектурний критик Картер Хорслі охарактеризував корону як таку, що нагадує витончену тіару, підкресливши своєрідний жіночий характер будівлі. Водночас Пол Голдбергер у статті для журналу Vanity Fair назвав башту можливо, найелегантнішою будівлею, зведеною на Вулиці мільярдерів, описавши її як сучасне переосмислення класичних східчастих веж старого Нью-Йорка.
«Жодна вежа не буде останньою, найбільшою або найвищою надовго, але ця може бути найкращою», — резюмував Джастін Девідсон з журналу New York Magazine.
Інтер’єри вежі Стейнвей, розроблені дизайнерською студією Studio Sofield на чолі з Вільямом Софілдом, вражають своєю монументальністю та відсиланням до гламурного стилю ар-деко. Хмарочос пропонує безпрецедентну приватність. На 84 поверхах розташовано загалом лише 60 резиденцій (15 з них знаходяться в історичній базі Steinway Hall, а 45 — у самій вежі). Більшість апартаментів у вежі займають цілий поверх, починаючи з 20-го рівня, що гарантує власникам ексклюзивний вид на Центральний парк.
Для мешканців передбачена закрита екосистема ультрарозкішних зручностей. До їхніх послуг: 25-метровий критий басейн, приватна перукарня, сучасний фітнес-центр, майданчик для падел-тенісу та відновлений історичний концертний зал. Ванні кімнати щедро оздоблені італійським мармуром, а кухні — рідкісними породами дерева та бронзовою фурнітурою.
Зворотний бік медалі: урагани, лід та юридичні баталії
Попри архітектурну велич та інженерні рекорди, будівництво та перші роки експлуатації найтоншого хмарочоса у світі супроводжувалися низкою серйозних інцидентів та скандалів.
Технічні виклики виявилися не менш екстремальними за саму будівлю. 29 жовтня 2020 року, під час проходження урагану «Зета», будівельний кран на даху будівлі вийшов з-під контролю. Величезна сталева куля на кінці троса почала вільно розгойдуватися на шквальному вітрі, працюючи як справжня гиря для знесення будівель. Вона неодноразово вдарялася об верхні поверхи, розбиваючи вікна та пошкоджуючи дорогі теракотові панелі, уламки яких дощем падали на 57-му вулицю, змусивши поліцію перекрити кілька кварталів.
Ще один інцидент стався у лютому 2022 року, коли великі шматки льоду, що утворювалися на скульптурних карнизах на висоті 426 метрів, почали падати вниз. На такій висоті лід досягає швидкості вільного падіння та перетворюється на небезпечний снаряд. Внаслідок цього було травмовано автомобіліста, а місто було змушене знову перекрити рух цілою авеню.
До того ж ще на етапі будівництва у 2015 році місцеві жителі протестували проти зведення вежі, побоюючись, що вона, разом з іншими хмарочосами Вулиці мільярдерів, відкидатиме занадто довгі тіні на Центральний парк.
Окрім погодних катаклізмів, проєкт супроводжувався жорсткими фінансовими та юридичними баталіями. Девелопери зіткнулися з судовими позовами від інвесторів, зокрема від компанії AmBase, яка намагалася заблокувати стягнення майна через борги та повернути контроль над проєктом. Юридична плутанина сягнула апогею, коли до жовтня 2025 року на керівника JDS Майкла Стерна подала до суду його власна юридична фірма через несплату 2,7 мільйона доларів гонорарів, накопичених за роки захисту в судах щодо цього ж проєкту.
Башта Стейнвей — це яскравий, безкомпромісний та суперечливий символ сучасної епохи суперхмарочосів, де екстремальне багатство зустрічається з екстремальною інженерією. Попри технічні труднощі, небезпечні інциденти та фінансові кризи, будівля назавжди змінила горизонт Мангеттену, вкотре довівши, що межі можливого в архітектурі продовжують невпинно розширюватися.
