Хоч Whitney Museum існує вже майже 100 років, проте він чітко асоціюється зі словом “сучасність”. Саме з таким задумом заклад створювався й продовжує розвиватись. Музей репрезентує американське мистецтво та є справжньою гордістю Нью-Йорка. Ба більше, він відомий як в США, так і в усьому світі. Проте за привабливим фасадом криється величезна історія боротьби. Ну а про феномен Whitney Museum, його шлях до успіху та творців цієї культури й хочеться більше дізнатись. Далі на new-york-future.
Створення закладу
На перший погляд, Whitney Museum нічим не відрізняється від інших закладів, які славляться своєю історією, досягненнями та експонатами. Проте насправді музей здійснив своєрідну революцію у мистецькій сфері. Коли весь світ зациклився на давніх роботах й визнавав лише європейських художників, заклад звернув свій погляд на американських митців, які творили тут і зараз. Всупереч усім критикам, які вважали нові роботи позбавленими будь-якої цінності, команда музею визначила власний вектор діяльності, за який боролась. А сміливими зачинательками виявились дві жінки, які й створили Whitney Museum. Так, у 1931 році Гертруда Вандербільд Вітні та Джуліана Р. Форс відкрили музей, присвячений американському мистецтву та митцям. Засновниці, як ніхто, розуміли, що Америка – це про сучасність та нові ідеї. А нове не означає погане, тож вони втілили у своєму закладі саму суть культури їхньої країни.
А почалось все з відмови. Гертруда Вандербільд Вітні мала величезну колекцію картин американських художників. Жінка гідно оцінювала нові таланти й зібрала понад 600 робіт у своїх маєтках. А щоб картини не залежувалися у сховищах, Гертруда разом зі своєю асистенткою – Джуліаною вирішила пожертвувати твори мистецтва Metropolitan Museum of Art. Ба більше, меценатка ще й виділила велику суму на облаштування крила для виставки цих робіт. Проте директор установи не оцінив такого подарунка й зневажив колекцією Вітні. Саме тоді спільниці вирішили створити власний заклад, який би просував американських художників та їх мистецтво. Whitney Museum представ перед публікою у листопаді 1931 року. Джуліана Форс обійняла посаду директорки, а вклад Гертруди Вітні важко переоцінити. Вона фінансувала заклад, жертвувала твори мистецтва, була ідейною натхненницею та організаторкою.
Хоч створення Whitney Museum було легким завданням для засновниць, проте музей пережив й багато труднощів. Варто сказати, що проєкт мав міцний ґрунт під собою, адже Гертруда й Джуліана були тісно пов’язані з мистецькою сферою. Вітні сама творила й підтримувала творчість інших, а Форс була її правою рукою у всіх справах. Жінки мали чималий досвід організації виставок й музей став для них ще одним кроком вперед. Однак вони обрали нетиповий шлях, який передбачав підтримку сучасних, маловідомих й американських художників. Компаньйонки чітко задекларували, що прагнуть бачити у стінах закладу роботи живих художників й відкриватимуть нові імена для ньюйоркців. Ну а такий підхід був зовсім радикальним для спільноти, яка орієнтувалась на європейські стандарти. І як би це дивно не звучало, але Whitney Museum не вважали рівним з іншими музеями. Ну а поки критики критикували, публіка радо прийняла цей проєкт.
Моменти історії
Whitney Museum почав свою історію з натхненних слів Гертруди Вандербільд Вітні. Вона поділилась з гостями своїми прагненнями та сподіваннями. А вони були прості та водночас надзвичайно важливі. Жінка понад усе вірила у творчий талант своєї країни й прагнула поділитись його надбаннями з громадськістю. Ну а успіхом засновниця вважала радість кожного відвідувача від колекцій музею.
Домівкою закладу стала West 8th Street, що виявилось зовсім поруч з особистою студією Гертруди та мистецьким середовищем Нью-Йорка. Попри величезну колекцію музею, команда розуміла, що публіці потрібні нові імена. Саме тому вже через рік своєї діяльності заклад представив Whitney Annual. Захід відбувався щороку з 1932 й став меккою для талановитих художників. Виставка давала шанс усім невідомим митцям бути побаченими й музей залюбки поповнював свої колекції найкращими роботами. Ну а вже у 1973 ми отримали впізнавану назву – Whitney Biennial. Так команда закладу знаходила справжні скарби американського мистецтва й відкривала його потенціал. Ну а подія стала культовою й щоразу розширювала свої межі, які поширились і на живопис, і на скульптуру, фотографію та інші види перформансів.
Важливим етапом став переїзд Whitney Museum у нову будівлю. Сталось це у 1966 році. Заклад довірився професіоналізму Марселя Броєра, який спроєктував для нього домівку. Так музей привернув до себе ще більше уваги, адже ніхто не міг пройти повз цього проєкту. Будівлю називали похмурою та громіздкою, незвичайною й бездоганною, однак вона не залишила байдужим нікого. У ній Whitney Museum перебував аж до 2015 року, коли стався ще один переїзд.
Величезним колекціям, планам та амбіціям потрібно було багато місця, тому команда постійно думала про розширення. А вже у 2010 році заклад вирішив збудувати іншу будівлю, яка почала нову сторінку його історії. Архітектором став Ренцо П’яно, який якнайкраще виконав свою роботу. Цього разу звідусіль було чути лише захоплення й похвалу. І це не дивно, адже нова домівка вражала величезним простором, цікавими дизайнерськими рішеннями, вдалим зонуванням, терасами і т.д. Відтоді критики й колеги почали вважати Whitney Museum великим гравцем й, здається, нарешті визнали його значення. Ну а сама команда спокійно продовжила втілювати свої ідеї, яким вистачає ресурсів й місця. Гості можуть завітати у виставкові зали, насолодитися перформансами просто неба, відвідати бібліотеку чи ресторан. Ну а музей дбає про мистецьку частину їх дозвілля.
Гертруда Вандербільд Вітні
Важливою фігурою у житті Whitney Museum була Гертруда Вандербільд Вітні – талановита й неординарна особистість. Вона народилася й прожила все життя у Нью-Йорку й тому віддала цьому місту багато своїх вмінь. Хоч Гертруда і походила з чи не найбагатшої американської сім’ї, проте виявилась нетиповою представницею елітарного суспільства. А це стало перевагою для всього мистецького світу США. Вишуканий одяг, приватні уроки, ексклюзивні школи, різноманітні подорожі й захоплення – таким було життя юної дівчини. Та поміж заздалегідь спланованими буднями вона все ж знаходила можливість відвідувати музеї, цікавитись мистецтвом, зберігати замальовки та мріяти про інше майбутнє.
У 1895 році Гертруда дебютувала у суспільстві, а вже через рік одружилась з Генрі Пейном Вітні. Ні чоловік, ні її сім’я, ні звичне коло спілкування не розуміли прагнень жінки займатись творчістю. Проте вона була надзвичайно розумною й кмітливою, щоб не жалітись на своє становище, а використовувати його заради свого блага. Хоч осуду було чимало, однак Гертруда не зважала на перешкоди, а впевнено прокладала шлях скульпторки.
Вітні навчалась в Андерсена, Фрейзера, О’Коннора, відвідувала Art Students League of New York, подорожувала Європою й набиралась досвіду в різних мистецьких колах. Їй не забракло сміливості створювати власні роботи й подаватись на конкурси. Зрештою, скульпторка вигравала гранти, представляла свої творіння на різних виставках, приймала замовлення та залишила чималу спадщину. Найвідомішими її роботами є Titanic Memorial, Aztec Fountain, Washington Heights-Inwood War Memorial та ін.
Гертруда Вандербільд Вітні не лише займалась власною творчістю, але й підтримувала розвиток інших. Жінка допомагала фінансово багатьом художникам, спонсорувала їхню кар’єру, купувала картини й представляла їх суспільству. Багато вкладів скульпторки залишились анонімними, але вона доклалась до розвитку як талановитих митців, так і діяльності відомих установ. Ба більше, поруч з власною оселею та студією Гертруда створила простір, де могли творити, проводити зустрічі та презентувати свої роботи американські художники. І цей проєкт мав шалений успіх, а коли він переріс всі очікування, то виник новий заклад – Whitney Museum, який став чи не головним досягненням Гертруди Вандербільд Вітні.
Принципи музею
Whitney Museum ще в перший рік свого існування випередив час. Він пропонував нові ідеї й цінності, які закріпились на довгі роки. Саме тому ми досі знаємо заклад як сучасне та відкрите місце. Тож які принципи сповідує музей?
Найперше варто сказати, що сама історія створення та концепція закладу кричить про найголовніший принцип Whitney Museum. А мова йде про розвиток та просування американського мистецтва. Ще у 1930 році засновниці помітили упередженість, яка існувала стосовно художників зі США. Тоді всі орієнтувались на європейські зразки, а музей чітко постановив, що його зали – для живих й талановитих американців. Так команда відкрила чимало відомих імен й створила можливості для розвитку тут і зараз. Ну і, звичайно ж, заклад продовжує дотримуватись цього шляху.
Не менш важливим є те, що Whitney Museum надає підтримку тим, кого відмовляються розуміти інші. Так команда боролася за право жінок демонструвати свої роботи на виставках, запрошувала афроамериканських художників, створила комфортний простір для представників різних напрямів та об’єднала різні куточки США. Заклад не боїться розширювати свої горизонти, що успішно робить. Ба більше, команда просуває інклюзивну ідею Америки й опікується митцями у критичні моменти їхньої кар’єри. Ну і Whitney Museum взаємодіє з художниками, які лише починають свій шлях, що є неабиякою підтримкою для кожного.
Ще одним принципом діяльності закладу є взаємодія з іншими установами. Ви можете знайти безліч програм для шкіл, університетів, коледжів та інших організацій Нью-Йорка. Whitney Museum організовує кінопокази, симпозіуми, лекції, курси, тури й інші події. Команда пропонує цікаві заходи для сімей, людей з порушеннями зору, слуху, програми приватного доступу і т.д. Установа живе в ритмі міста, яке підтримує і заохочує до чогось нового. Ну а ще вже понад 50 років існує The Whitney Independent Study Program, яка надає освітні можливості для художників, критиків, кураторів та інших людей мистецтва. А це означає, що музей продовжує залишатись сучасним місцем для нових поколінь.
