Сучасний Нью-Йорк відомий у всьому світі своїми хмарочосами. Водночас архітектурною особливістю міста є історичні таунхауси або браунстоуни, багато з яких датовані XIX століттям. Вони досі прикрашають вулиці Нью-Йорка, розкриваючи таємниці минулого та демонструючи розвиток архітектурних стилів у місті. Браунстоуни будували по-різному, але з одного й того ж матеріалу. Їх теплі та червонувато-коричневі екстер’єри та культові ґанки не сплутати ні з чим іншим. Розповідаємо більше про їх архітектурні особливості на new-york-future.
Браунстоуни Нью-Йорка: історія забудови
Браунстоунами називають житлові споруди, які зводили протягом XIX та початку XX століть у великих містах США, в тому числі у Нью-Йорку. Їх будували з червонувато-коричневого пісковика, що стало причиною появи такої загальної назви. Такі будинки досить швидко стали синонімом міського життя. Вони мали декілька поверхів, вишукані ґанки та оздоблення. Їх поява у Нью-Йорку свідчила про зростання добробуту населення міста.
Ідею такою забудови ньюйоркці запозичили з Великої Британії. Там у той час будували так звані «терасні будинки». Вони були економічно вигідними для забудовників і привабливими для охочих мати власне житло. Річ у тім, що у проєктах враховувались індивідуальні побажання покупців, що тоді ще не було звичною практикою.
Саме тому у Нью-Йорку браунстоуни часто мали зовсім різний дизайн – від італійського стилю з багатими орнаментами до елегантних будинків у стилі романського відродження. Це розмаїття сформувалось в особливу архітектурну лінію, яку нині легко можна вирізнити у пейзажі міста.
Найвідомішим районом з такою забудовою нині є Бруклін-Хайтс. Це передмістя було одним з перших, яке почали активно заселяти у 1820-х роках. Воно розташоване поруч з Мангеттеном та має зручне сполучення з іншими районами міста. Парк-Слоуп у Брукліні – ще один приклад цілого кварталу з червоно-коричневого пісковику. Рядами вишуканих будинків з цього матеріалу також пишається Гарлем. Тож ця архітектура XIX століття залишається важливою частиною сучасного міста та привертає увагу туристів.
Архітектурні особливості браунстоунів: зовнішній дизайн
Архітектура браунстоунів поєднує елегантність та функціональність. Вона значною мірою вплинула на архітектурний ландшафт Нью-Йорка. Ці споруди з часом стали культовими. У своєму зовнішньому дизайні та елементах інтер’єру вони поєднують стиль та історію забудови житлових районів міста.
Щодо зовнішнього дизайну браунстоунів, то він є дуже виразним завдяки фасадним матеріалам та орнаментам. Всі вони облицьовані червонувато-коричневим пісковиком. Цей камінь протягом XIX століття активно видобували у Коннектикуті, Нью-Джерсі та Пенсільванії. Порода є тріасово-юрською осадовою та містить сполуки заліза, що надають їй характерний колір. Спочатку з цього матеріалу будували всі споруди, а потім його почали використовувати для оформлення фасадів цегляних будинків.
Спочатку браунстоуни будували переважно в італійському та неогрецькому стилях. Надалі на них позначився вплив неоготики та епохи королеви Анни. Важливим зовнішнім елементом стали високі ґанки. Це були довгі сходи, що вели до вишукано різьблених дерев’яних дверей з арковими вікнами по обидва боки.
Щодо прикрас та декоративних деталей, то для браунстоунів зазвичай обирали стримані та елегантні орнаменти:
- уздовж ґанків встановлювали ковані поручні,
- лінії даху підкреслювали декоративними карнизами,
- еркери (балкони) надавали додаткового простору та підтримувались коринфськими або доричними колонами.
Завдяки схожості декоративних елементів та однаковому матеріалу зовні браунстоуни виглядали досить гармонійно.
Внутрішнє планування та інтер’єр браунстоунів
Браунстоуни зазвичай мали від трьох до п’яти поверхів. Найвищі стелі робили у вітальнях, де їх висота могла сягати 12-14 футів. Планування різнилось та було гнучким, але загалом кухні часто розташовували у підвалах, вітальні – на першому поверсі, вище – спальні, бібліотеки та інші приміщення.
У будинках встановлювали каміни для обігріву кімнат. Їх оздоблювали мармуром. Вікна робили великими, щоб вони пропускали якомога більше сонячного світла. На них встановлювали розсувні стулки, які можна було за потреби зачиняти.
Популярними декоративними доповненнями інтер’єрів браунстоунів були гвинтові сходи, дерев’яні орнаменти, ліпнина та паркетна підлога. Стелі прикрашали гіпсовими медальйонами та кришталевими люстрами. Звісно, господарі оформлювали будинки на власний розсуд, але перевагу часто надавали саме проявам багатства та розкоші.
Загалом браунстоуни розташовували на невеликих ділянках, але вони давали своїм власникам багато простору внаслідок високої на той час поверховості. Звичною практикою було заселення у такі будинки одразу декількох сімей. Тому ці будівлі можна розглядати як попередники сучасних багатоквартирних будинків, які почали з’являтись у Нью-Йорку наприкінці XIX століття.
