Нью-Йоркський яхт-клуб — це семиповерхова розкішна будівля, виконана у стилі боз-ар. Її проєкт розробляв архітектор Вітні Воррен з компанії «Warren and Wetmore», а урочисте відкриття відбулось у 1901 році. Відтоді яхт-клуб діє саме тут та регулярно збирає поціновувачів яхтингу. Щодо будівлі, то вона декілька разів зазнавала ремонтів та удосконалень. Вона є пам’яткою Нью-Йорка та внесена до Національного реєстру історичних місць. Більше про історію її будівництва та архітектурні особливості розповідаємо на new-york-future.
З історії розвитку яхт-клубу Нью-Йорка
Нью-Йоркський яхт-клуб заснували у 1844 році. Він змінив п’ять місць розташування, перш ніж переїхав у відому нині будівлю. Перший будинок для членів клубу був організований у 1845 році у штаті Нью-Джерсі поблизу з місцем проведення регати.
Згодом клуб почав зростати, до нього приєднувались нові члени. За їх ініціативи у середині XIX століття було придбано нове приміщення на Стейтен-Айленді. У 1871 році клуб орендував приміщення на Мангеттені, а через шість років переїхав до Стейплтона. З 1884 року організація діяла за адресою Медісон-авеню, 67.
Тож, як і більшість клубів за інтересами того часу, яхт-клуб працював у різних переобладнаних житлових будинках. Проте у 1890-х роках виникло рішення створити власну будівлю. Це було пов’язано з тим, що у 1894 році клуб мав понад 1000 членів. Будинок на Медісон-авеню не міг прийняти їх усіх під час проведення заходів чи виборів. Учасникам доводилось стояти упродовж загальних зборів, а це було незручно.
Конкурс, проєктування та будівництво
У 1897 році рада яхт-клубу створила комітет з п’яти осіб, щоб обрати місце та зібрати кошти на будівництво. На цьому етапі виникли дискусії, адже не всі члени клубу підтримували цю ідею. Крім того, дехто пропонував розташувати нову будівлю поза межами міста. Врешті фінансист Дж. П. Морган висловив пропозицію придбати за власний кошт ділянку розміром 75 на 100 футів на 44-й вулиці в центрі Мангеттена. При цьому яхт-клуб мав підвищити членські внески до 50 доларів на рік. Рада погодилась і ділянка була невдовзі викуплена.
Наступним етапом став архітектурний конкурс, оголошений у 1898 році. У ньому взяли участь сім архітекторів, кожен з яких мав місяць на розробку проєкту. Результати були досить різноманітними – від стриманих і традиційних до вишуканих і розкішних. Останнє слово було за Морганом, який обрав проєкт Вітні Воррена з компанії «Warren and Wetmore» завдяки вдало використаним французьким деталям. Підрядником стала фірма «Marc Eidlitz & Son». Будівництво розпочалось у 1899 році.
Станом на вересень 1900 року нова будівля була майже завершена. Члени клубу зібрали ще 113 000 доларів на будівництво, щоб закінчити цей процес якомога швидше. Наприкінці року яхт-клуб почав потроху перевозити документи та книги до нової будівлі. Останні збори у клубі на Медісон-авеню відбулись 15 січня 1901 року. Тоді організація мала 1495 членів. За декілька днів вони також почали перевозити речі до будинку на 44-й вулиці, хоча будівельні роботи ще тривали.
Остаточна вартість будівлі склала 350 000 доларів. Разом із придбанням землі та архітектурного проєкту витрати склали 500 000 доларів. Члени яхт-клубу зібрались на неофіційне відкриття 29 січня 1901 року, а через два дні у новій будівлі відбувся перший офіційний вечір для жінок.
Архітектурні особливості яхт-клубу Нью-Йорка
Архітектор Вітні Воррен спроєктував будівлю у стилі боз-ар, а нині її характеризують як «сучасне Відродження французької школи». Клуб став першою спорудою, проєктуванням якої у Нью-Йорку займалась фірма «Warren and Wetmore». Пізніше вони проєктували Гранд-Сентрал-Стейшн та будівлю Гелмслі. На думку архітектора будівля яхт-клубу мала виділятися з-поміж інших і підкреслювати її призначення, тому він майстерно оздобив її морськими мотивами.
Нова будівля мала сім поверхів. Над верхнім поверхом розташували мансардний дах. Цегляний фасад оздобили дрібнозернистим вапняком. Основним матеріалом було обрано цеглу через нижчу вартість для будівництва. Нижні поверхи розділили вертикально на чотири прольоти. Вони є асиметричними. Воррен створив саме такий проєкт, щоб максимально збільшити розмір модельної кімнати на другому поверсі. Крім того, завдяки асиметричному фасаду та скульптурним деталям будівля візуально виглядає більшою, ніж є насправді.
Перший поверх будівлі трохи підняли над землею та встановили вікна з ґратами. Вхід до будівлі оздобили різьбленням із зображенням морської мушлі та восьминога з вигнутими мацаками. Другий та третій поверхи мають еркери (балкони) та колонаду, яка складається з пірса в доричному стилі та двох колон в іонічному стилі. Три найзахідніші еркери оздоблені подвійними склепінчастими вікнами. Рами виконані у стилі корм військових кораблів XVIII століття. Вони також оздоблені різьбленням у виді водоростей, хвиль та дельфінів. На другому поверсі є аркове вікно, прикрашене головою давньогрецького бога моря Посейдона.
Східний еркер зробили з виступом з фасаду та оточили пілястрами (виступами) з різьбленим зображенням символів яхт-клубу. До них також можна кріпити флагштоки, які будуть виступати над тротуаром. Відповідно до початкового плану вздовж фасаду мали бути встановлені факели, але згодом від цієї ідеї відмовились.
Верхні поверхи також поділені на чотири прольоти з широкими пілястрами між ними. Вікна на четвертому поверсі маленькі, заглиблені та прямокутні. Над четвертим поверхом є широкі пілястри, які слугують опорами п’ятому поверху. Мансардний дах також має вікна. Спочатку на даху будівлі мали на меті створити сад, але ця ідея теж не була втілена у життя.
Внутрішнє оздоблення та ремонти будівлі
Компанія «Warren & Wetmore» не лише спроєктувала будівлю для яхт-клубу, а й виготовила дубові меблі та декоративні світильники для внутрішнього оздоблення. Меблі оббили темно-зеленою шкірою. Прикраси обирали у морській тематиці. Так, стіни прикрасили роботами таких художників, як Джеймс Е. Баттерсворт.
Усередині відвідувач потрапляє спочатку у двоповерховий вестибюль, а потім може зайти в інші кімнати. Стіни вестибюлю оздоблені канським каменем. Мармурові сходи у центрі ведуть до модельної кімнати на другому поверсі. Вона має розмір 45 на 100 футів та оздоблена у золотих, зелених та бордових тонах. Тут розташовується колекція моделей кораблів. У 2001 році їх було 150 повних та близько 1200 напівмоделей. Також у модельній кімнаті представлені нагороди та трофеї членів яхт-клубу. Бібліотека, штурманська кімната, їдальні та офіси розташовані на четвертому поверсі. На п’ятому поверсі обладнані спальні для перебування гостей.
Новий яхт-клуб залишався практично незмінним від моменту відкриття та протягом усього XX століття. Переобладнували лише окремі кімнати, якщо виникала така потреба. Нью-Йоркський яхт-клуб розпочав масштабний ремонт інтер’єру у 1980-х роках. У 1992 році було повністю відновлено фасад будівлі, а інтер’єр оновлювали до сторіччя клубу у 2001 році. Відтоді організація продовжує діяти у місті, а її розкішна та незвичайна будівля залишається перлиною архітектури та окрасою Нью-Йорка.
