Бруклінський міст у Нью-Йорку, який проходить через канал Іст-Рівер, з’явився лише в 1882 році. Він став першим мостом у місті та переправою до Брукліна, якою могли пересуватися як пішки, так і на різному транспорті. Але незважаючи на це, потреба у пересуванні між Нью-Йорком та Брукліном існувала задовго до появи мосту. Через відсутність можливостей і технологічного прогресу в 17-18 століттях неможливо було побудувати таку складну конструкцію, тому переправою для мільйонів через канал Іст-Рівер служив пором. Далі на new-york-future.
З чого все почалося?
У середині 17 століття, ще коли Бруклін і Нью-Йорк назвалися Брекелен і Новий Амстердам, жила досить успішна людина – Корнеліус Дірксен. У Новому Амстердамі він мав власну ферму, а також першокласний готель. У нього зупинялися іммігранти, а також торговці хутром із Європи. Одного дня, один із гостей Корнеліуса Дірксена попросив відвезти його на інший берег каналу Іст-Рівер. Гість стверджував, що його справи не заберуть багато часу у Дірксена, його лише потрібно доставити до того берега каналу і назад. Найімовірніше європейський гість запропонував Корнеліусу Дірксену чималу винагороду за його послугу. Дірксен залишив усі свої фермерські справи та вирішив допомогти гостю. Він переправив гостя на невеликому човні прямо зі своєї ферми через Іст-Рівер до невеликої пристані в Брекелен.
Розвиток поромного бізнесу
Згодом Корнеліус Дірксен зрозумів, що поромна переправа буде досить успішним бізнесом. Адже станом на середину 17 століття на територіях Брекелена та Нового Амстердама проживало по тисячі людей, і багатьом із них необхідно було постійно переправлятися через Іст-Рівер.
Корнеліус Дірксен залишив свій успішний готельний бізнес та ферму і з 1642 року зайнявся регулярними поромними перевезеннями через канал.
Спочатку Дірксен переправляв людей через Іст-Рівер на найпростішому невеликому човні. Він працював разом із своїм напарником. Плата за перевезення здійснювалася вампумом. Це була популярна валюта у голландських колоніях 17 століття. За переправу на інший берег і назад пасажири платили дев’ятьма пурпуровими намистинами або вісімнадцятьма білими намистинами.
Дуже часто перевезення через канал були непередбачуваними. Одним із важливих факторів були погодні умови. Переправа через Іст-Рівер могла тривати близько години.
Кількість охочих переправитися на інший берег каналу Іст-Рівер з кожним днем зростала. З’являлися нові бізнесмени, які займаються поромними перевезеннями. Але не всі вони вели правильну справу. Люди часто скаржилися через те, що їм доводилося дуже довго чекати на човен. До того ж, у поромної переправи 17 століття не було жодної гарантії на безпеку, а ціни були просто космічними. З цієї причини в 1654 році влада Нового Амстердаму вирішила вести видачу ліцензій, особам, які хочуть займатися поромною переправою.
Згодом кількість поромних переправ у водах Нью-Йорка лише зростала. Станом початку 20 століття на території Нью-Йорка діяло понад 140 поромних переправ. У цей період популярність пором почала стрімко знижуватися. Причиною тому було будівництво мостів – більш простого, швидкого та дешевого способу перебратися з одного берега на інший. У 20 столітті поромне повідомлення у Нью-Йорку було повністю припинено. Його вдалося відновити лише у 2011 році.
У 21 столітті уряд Нью-Йорка регулярно працює над покращенням поромного сполучення, а також створенням нових маршрутів. Загалом у 21 столітті у Нью-Йорку існує шість постійних поромних маршрутів та один сезонний поромний маршрут.
