У середині 20-го століття Нью-Йорк стрімко розвивався у багатьох сферах: інфраструктура, фінанси та культура. Архітектори міста постійно генерували нові ідеї, конкурували між собою у будівництві найкращої будівлі, а деякі із проєктів здавалися справді дивовижними і часом абсурдними. Саме такою здається ідея побудувати аеропорт просто на дахах Мангетенна, щоб злітна смуга закривала увесь Західний Мідтаун, але у ті роки дивним такий проєкт ніхто не вважав. Далі на new-york-future.
Велика історія невдачі “аеропорту мрії”
Неймовірна ідея побудувати аеропорт просто на дасі Мангетенна спала на думку нью-йоркському підприємцю, власнику великої компанії з нерухомості Вільяму Зекендорфу. Своєму геніальному проекту Зекендорф дав назву “аеропорт мрії”, а видання “Life” підтримувало його і у 1946 році писало, що коли повітряне сполучення опиниться просто у серці Нью-Йорку, містяни зможуть заощадити купу часу і не діставатися на автомобілях до аеропорту по декілька годин. Таким чином більшість найбагатших кварталів Нью-Йорку опинились би просто біля воріт “аеропорту мрії”. Вільям Зекендорф планував, що повітряне сполучення простягатиметься на 144 квартали, з Дев’ятої Авеню до Гудзона, а загальна площа аеропорту мала становити 990 акрів. Можна сказати, що підприємець планував створити місто у місті, адже під злітними смугами, як і у стандартних аеропортах, повинні були бути ресторани, крамниці, квиткові каси, зали очікування та приміщення для працівників. Проте це ще не все, чим міг здивувати аеропорт Зекендорфа. Бізнесмен хотів, щоб він також виконував функції водного порту і приймав судна, які приходили до міста через ріку Гудзон.
Вільям радився зі спеціалістами і ті впевнено давали позитивні прогнози, що “аеропорт мрії” міг скласти гідну конкуренцію й іншим аеропортам Нью-Йорку. Передбачалося, що за годину з його злітних смуг підніматимуться в небо 68 літаків на годину, у той час як з аеропорту “LaGuardia” – 71 літак на годину, а з “Newark” – 81. Засновник ідеї наполягав на тому, щоб в першу чергу зосередитися на зручності для нью-йоркців. Проте реалізація проєкту коштувала нечуваних для 20-го століття грошей – Вільяму Зекендорфу довелося б викласти 3 мільярди доларів. Це стало однією із багатьох причин, чому план побудови такого аеропорту зазнав невдачі.
Інший вагомий аргумент, який не дав “аеропорту мрії” право на існування – відсутність безпеки. Потім стало зрозуміло, що встановлювати злітні смуги просто над хмарочосами небезпечно.
Продовження історії “аеропорту мрії” у Центральному парку
У аеропорта Зекендорфа був навіть ще один конкурент-невдаха – у 1934 році у Лондоні також планували побудувати аеропорт над дахами будівель, а злітно-посадкова смуга мала вести просто до Вестмінстерського палацу. Проте обидва проекти мали однакову долю і не були реалізовані.
Амбітний план Вільяма Зекендорфа не помер разом із ним, а був відроджений у 2009 році “Manhattan Airport Foundation”, але у вигляді жарту. Компанія запропонувала проект будівництва аеропорту просто у відомому Центральному парку і навіть пропонувала містянам підписати петицію про його термінову реалізацію. У петиції писали, що це буде важливий і централізований міжнародний автотранспортний вузол на Мангетенні, який покращить життя усім нью-йоркцям. Дивовижно, але у мегаполісі знайшлося 85 000 осіб, які підписали цю жартівливу петицію, і ця подія назавжди увійшла в історію міста.
Хоча подібні проєкти були приречені на провал, вони все одно мають особливе значення для Нью-Йорку і чудово демонструють, наскільки амбітними були його жителі у різні часи.
