У 21 столітті місто Нью-Йорк це величезне сучасне місто, яке просто заповнене одними хмарочосами. Але колись було зовсім інакше. Місто Нью-Йорк бере свій початок у далекому 17 столітті. У ті старі часи будували зовсім інакше. Будинки були зовсім невеликі. Але зі зростанням міста, його доводилося постійно перебудовувати, а старі будинки зносити. Але незважаючи на те, що в 21 столітті Нью-Йорк це “бетонні джунглі”, в місті збереглася одна єдина старовинна будівля 17 століття. Далі на new-york-future.
Будинок Вайкоффа у Нью-Йорку
У Нью-Йорку в районі Брукліна в 21 столітті знаходиться найстаріша будівля у місті – фермерський будинок Вайкоффа. Його історія починається у 17 столітті. У ті часи ця земля була порожньою і належала місцевому племені ленапе. Але незабаром на ці території прибули голландці. Вони викупили ці землі для своєї колонії – Нового Амстердама. Після цього, у кілька етапів Пітер Вайкофф збудував для себе та своєї родини невеликий фермерський будинок. Дата будівництва будинку Вайкоффа приблизно 1652 рік. У цьому будинку протягом багатьох років жила сім’я Вайкофф. Вони займалися фермерством, виховували дітей і постійно доглядали будинок. Протягом усього часу, який вони жили в будинку, Вайкофф його постійно розширював та вдосконалював. Нащадки Пітера Вайкоффа прожили у сімейному фермерському будинку аж до початку 20 століття. Після чого будинок продали.
Архітектура старого будинку Вайкоффа
Архітектура будинку Вайкоффа, який знаходиться в Брукліні, є найстарішим з усіх існуючих прикладів типового голландського солончакового будинку 17 століття на території Америки. Характерною рисою такого будинку є сайдинг – облицювання зовнішніх стін як для захисту від різних опадів, так і в якості декору. Сайдинг у будинку Вайкоффа був насиченого чорного кольору із легким синім відтінком. Також характерною рисою голландського будинку 17 століття є білі віконниці на вікнах.
Цей стиль архітектури будинків – голландський солончак, був названий на честь старих дерев’яних будинків-солончаків з дахами. Це був дуже популярний стиль архітектури 1600-х не лише на території Нового Амстердама, а й на території Нової Англії. Основною відмінністю цього стилю було те, що будинок був виконаний з дерева, стіни нерівними, а дах був дуже гострим, злегка нахиленим до нижнього рівня будівлі. Такі будинки були дуже популярні у 17 столітті. Зокрема, через те, що їх можна було легко розбудовувати та додавати нові приміщення.
Історична спадщина
Після того, як родина Вайкофф продала будинок на початку 20 століття, у 1937 році вони вирішили створити асоціацію “Будинок Вайкоффа”. Так як це був єдиний старовинний будинок, який мав велику і насичену історію, такі заходи були необхідні для подальшого захисту їхнього будинку від можливого знесення. Тільки в 1961 році асоціація “Дім Вайкоффа” викупила старий будинок 17 століття в Брукліні і передала його в якості подарунку Нью-Йоркському департаменту парків. А вже за чотири роки будинок Вайкоффа став першим об’єктом на території Нью-Йорка, який отримав повний захист від Комісії зі збереження пам’яток міста. У 1967 році будинок Вайкоффа, який мав багатовікову історію, був визнаний урядом Національною історичною пам’яткою.
Наприкінці 1970-х років у будинку Вайкоффа сталася невелика пожежа. Після цього будинок довелося капітально реставрувати. У будинку Вайкоффа було відновлено практично все саме так, як було в 17 столітті, щоб відвідувачі могли поринути з головою в історію минулого цього будинку. Будинок був дуже ретельно відремонтований, було замінено балки з комор, відновлено кахельну плитку для каміна, яку замовляли з Нідерландів.
