Відомий нью-йоркський готель “4 Парк Авеню” – це висотна будівля, яка складається з 22 поверхів і знаходиться в історичному районі Нью-Йорка Манхеттен. Дані будинок раніше був більш відомий як готель “Вандербільт”, який вперше відкрив двері для мешканців та гостей міста ще на початку 20 століття. Далі на new-york-future.
Історія готелю “Вандербільт” – “4 Парк Авеню”
“Вандербільт” був названий на честь його власника. На початку 20 століття землі в районі Мюррей-Хілл на Манхеттені купив Альфред Вандербільт. На цьому місці він хотів звести висотний готель. Будівля мала складатися з 19 поверхів і мати “Е”-подібну форму. Будівництво нового готелю на Манхеттені стартувало у 1910 році. Неодноразово хід роботи припинявся через страйки робітників, але зрештою через рік будівля готелю була готова. На будівництво одного з найкрасивіших готелів Нью-Йорка у 1910-х роках витратили понад 4 мільйони доларів. Із цієї суми лише 700 тисяч доларів було витрачено на інтер’єр.
Усього в готелі було до 600 номерів. Вона мала цілих чотири підземні поверхи. Висота будівлі сягала майже 70 метрів заввишки.
Архітектура старого готелю на Манхеттені
Як і багато інших нью-йоркських готелів, готель “Вандербільт” мав дивовижну і величну архітектурну. Будинок готелю було виконано у неокласичному стилі. Фасад готелю був акуратно фанерований цеглою сірого кольору з елементами білої теракоти. Також на фасаді готелю були найкрасивіші барельєфи кремового кольору.
В оригінальній будівлі готелю, побудованого в 1911 році на першому поверсі, були розташовані великі напівкруглі вікна, які зверху були оточені дивовижними оправами в неокласичному стилі братів Адама. Ці оправи були дуже схожі на віяла.
З боку головного входу на Парк-авеню розташовувався величезний навіс. На інші дві вулиці: 33 та 49 виходили службові виходи.
Вестибюль у готелі був дуже просторим. Стеля в ньому була склепінчастою, оскільки при плануванні будівництва готелю передбачалося, що ця будівля служитиме як готель для тривалого проживання. Якщо порівнювати “Вандербільт” з іншими готелями на Манхеттені, то тут не було такої величезної розкоші. Він був помірних розмірів і дуже затишний, оскільки передбачався постійного проживання. Також тут не було розкішних бальних залів, просторих кафе та містких ресторанів більш ніж на 600 осіб та іншого, характерного для готелів початку 20 століття.
Вестибюль “Вандербільт” був фанерований з гіпсу. Склепінчаста стеля у вестибюлі підтримувала опори квадратної форми. Біля стелі на опорах були сині вази, в яких розміщувалися світильники. Також у вестибюлі висіло кілька гарних кришталевих люстр. Ще вестибюль готелю було прикрашено рельєфним фризом. Він мав матовий золотий колір.
Крім цього, для готелю були спеціально розроблені та пошиті килими. Вони розташовувалися біля головного входу у вестибюлі. Розмір одного килима становив 8 метрів, а розмір другого – 14 метрів. Килими були виконані за китайськими мотивами, а також мали відомий колір – королівський китайський синій.
Звичайно ж, при готелі функціонував невеликий ресторан для постійних мешканців, а також затишний пальмовий сад, який знаходився на першому поверсі вестибюлю. Крім цього, у готелі з боку 34 вулиці працював невеликий бар для чоловіків, а для жінок при готелі працювала письмова кімната. Вона знаходилася в довгій ніші, яка йшла прямо за вестибюлем. Також неподалік вестибюля, в готелі знаходилася каса, в якій був розташований великий і унікальний на той час бронзовий екран.
Характерною рисою готелю Вандербільт був інтер’єр, в якому переважали меблі чорного кольору.
У готелі неодноразово проводилися реконструкції та розширення. У ході однієї з них у 1913 році у вестибюлі була створена кімната для дітей.
